Марія Крикунова, Daxx: Досягає успiху той, хто легко адаптується

У рамках серії інтерв’ю з керівниками місцевих IT-компаній ми поспілкувалися з Branch Manager Daxx у Дніпрі Марією Крикуновою. Вона розповіла про активності, які допомагають їй та колегам легше переносити карантин, про останні тренди на ІТ-ринку та розкрила деякі культурні особливості роботи з голландцями.

Про Daxx: 

Daxx — це голландська IT-компанія, яка створює розподілені команди програмістів в Україні (Київ, Харків, Дніпро, Львів). Вона була заснована в 1999 році і сьогодні налічує понад 450 експертів, є лідером своєї галузі в Нідерландах.

Кожен програміст — це співробітник IТ-відділу компанії-клієнта Daxx. Таким чином, працюючи в Україні, програмісти стають частиною інтернаціональних команд і будують міжнародну кар’єру без необхідності переїзду до іншої країни.

Клієнтами Daxx є як великі міжнародні компанії, так і стартапи із США та Європи, що працюють у таких сферах, як: фінтех, кібербезпека, електронна комерція, електронні навчальні курси та інших.

Розкажіть, чим живе ваша компанія останнім часом? Які були плани на початку року і чи змінилися вони з огляду на ситуацію у світі?

Зазвичай у новому році всі планують зростання, розвиток, нові проєкти — усе це і планувалося. Звісно, карантин вніс невеликі зміни. Ми завжди були орієнтовані на роботу з офісу — для нас це звично і зручно, ми любимо наш офіс. Через карантин довелося адаптуватися: буквально за один день ми перевели всю компанію на дистанційну роботу.

Про скільки осіб йдеться?

Якщо казати про всю компанію, ця цифра наближається до 500. У Дніпрі нас близько 60 осіб.

Перехід в онлайн для компанії був складним чи все пройшло органічно? 

Як на мене, все відбулося доволі успішно. Ми всіх проінформували про те, що відбувається і що ми будемо робити. Для тих, кому необхідно, підготували віддалені доступи, щоб робота продовжувалася повністю сек’юрно.

Клієнтам ми теж повідомили про те, що відбувається. З ними ми тісно спілкуємося та дізнаємося про їхній стан справ. Перевіряємо, наскільки вплинула дистанційна робота на кооперацію з нашими фахівцями, чи відчувають вони зміни у їхній продуктивності.

Які результати? Чи відчуваються зміни?

Насправді всі вже сильно сумують за офісом. Мені здається, якби ситуація дозволяла і можна було б відчувати себе в безпеці, усі б давно вже туди повернулися. Що стосується продуктивності, у декого вона навіть зросла, оскільки зникло чітке розмежування між роботою та домом. Вдома люди працюють іноді більше, ніж потрібно. Кажуть: “Хочеться доробити завдання, я ж не можу його покинути”.

Комунікація загалом залишається такою, як і була. Звісно, з погляду HR-процесів та взаємодії з командами розробників, робота трохи змінилася. Одна справа, коли ти бачиш людей в офісі, щодня з ними спілкуєшся, дізнаєшся, що і як у них відбувається. Тепер усі переформатувалися на дзвінки та віддалене спілкування в чатах.

Отже, дехто став працювати більш продуктивно. Щодо психологічних моментів, чи відчувається, що стало складніше підтримувати work/life balance?

Спочатку усім було цікаво, як буде функціонувати дистанцiйна робота, з’явилася певна ейфорія з приводу чогось нового. Кожна людина хотіла б спробувати працювати і так, і так. Звичайно, згодом багатьом забракло людського спілкування.

Зі свого боку, ми намагаємося бути постійно на зв’язку, організовуємо різноманітні онлайн-активності та вебінари, у тому числі на психологічні теми: про те, як впоратися зі стресом, з тривожністю, про емоційний інтелект при взаємодії з дітьми та інші. Багатьом людям виявилося складно постійно перебувати в колі рідних і близьких. Дітям дуже важко пояснити, чому мама і тато вдома, але повинні сидіти за комп’ютером, а не гратися та проводити з ними час.

Спочатку було важкувато, а згодом усі потроху адаптувалися і кожен виробив  найбільш зручний для нього алгоритм.

Подібні активності ви проводите на регулярній основі чи ситуативно?

Ми проводимо їх регулярно, але не занадто часто, щоб не треба було витрачати більше часу на відвідування різноманітних вебінарів, ніж на роботу. Намагаємося підтримувати інтерес до цих заходів, обираємо абсолютно різні теми. Це допомагає колегам легше адаптуватися до нових умов, відчувати присутність інших людей, з якими вони працюють разом.

Коли були закриті тренажерні зали, ми зранку проводили йогу онлайн, у Zoom. Потім у нас була лекція від тренера. Він розповідав, які вправи краще робити при сидячій роботі, як впоратися із “забитими” м’язами. Ще була зустріч із офтальмологом, який відповідав на питання щодо гігієни очей та рекомендував вправи. Це ті речі, які корисні всім і допомагають легше переносити період нашої розлуки.

Були і зустрічі “по фану”: скайп- і зум-вечірки, ігри “Поле чудес”. Потрібен був якийсь інтерактив, який би допоміг відволіктися від постійної перевірки статистики та новин, коли звідусіль лилася дуже негативна інформація.

Для компанії Daxx та для Вас як для керівниці ситуація з пандемією стала кризою чи певним новим етапом, який відкрив нові можливості?

Не можу сказати, що це було кризою для компанії, оскільки у нас широкий портфель клієнтів, є диверсифікація бізнесів. Зрозуміло, що деякі сфери постраждали сильніше: тревел-індустрія, стартапи, у яких були питання з фінансуванням. У той же час, є сфери, які непогано почуваються за цих обставин: логістика, онлайн-навчання та подібні речі.

Для мене як для керівниці команда відкрилася з нового боку. Відчувається, що ти можеш покластися на кожну людину. Це стосується також і нашого менеджменту — є підтримка у будь-якому питанні. З початком карантину навантаження дуже різко зросло, збільшився об’єм роботи через те, що все змінювалося і необхідно було все швидко перебудувати та переробити. Підтримка від усієї команди в такі моменти дуже сильно відчувається. Якщо треба одне одному допомогти, підказати або просто поговорити — без проблем. У колег повне розуміння та взаємодія. Ця ситуація виявила нові сторони, які б не відкрилися, якби ми не потрапили у цю кризу.

Криза — це та річ, яка розвиває. Зазвичай пливеш за течією, маєш налаштовані процеси, вибудувану комунікацію, потім раптом у якийсь момент все змінюється, і тобі треба під це підлаштуватися. Напевно, найбільш затребувані компетенції зараз — це гнучкість і вміння працювати зі змінами, які валяться, немов сніг на голову.

Чи могли б Ви виділити свої основні інсайти, пов’язані з поточною ситуацією?

У мене з’явилося відчуття, що неможливе можливо. Ми дійсно завжди були дуже прив’язані до офісу, і я не уявляла, що можна виконувати HR-функції дистанційно.

Рішення приходять звідти, звідки ти їх не чекаєш, і вони нові. Потрібно проявляти креативність, вигадувати те, чого раніше не було, і запускати це в роботу.

Складнощі, так чи інакше, все одно згуртовують людей — на рівні команди, компанії та окремих офісів. Це ті позитивні речі, які приніс карантин.

Чи доводилося ухвалювати в цей період важливі управлінські рішення, яких Ви не ухвалювали до цього?

Звичайно, нова реальність диктує свої умови і, так чи інакше, потрібно приймати рішення, від яких залежить не тільки майбутнє компанії, а й кожної людини, що з нами співпрацює. Ми винайшли такі способи і умови взаємодії з клієнтами та підрядниками, якi допомогли мінімізувати вплив кризи. Є тактика, яка працює завжди і яку я дуже люблю — коли ти прямо говориш з людьми про те, що відбувається і до чого це веде, про можливі складнощі та як над ними зараз працюють.

Зрозуміло, що виникали певні кризи та “пожежі”, які необхідно було гасити, але це були лише челенджі, над якими просто слід було попрацювати. Треба було віднайти рішення, яке зазвичай не використовуєш, і в результаті все виходило.

Ви не впроваджували певну антикризову стратегію?

У нас була стратегія спілкування з клієнтами, оскільки вони не розуміли, що відбувається, а ми не розуміли, яка ситуація в їхній країні та бізнесі. 

З колегами ми також вибудували комунікацію та розробили план дій для розуміння того, куди і як ми рухаємося. Усе це ми максимально детально обговорювали.

Найстрашніше, що може бути — це невизначеність. Відсутність гарних і навіть поганих новин тримає в напруженні сильніше, ніж знання того, що відбувається.

Чи залучаєте зараз нових клієнтів?

Так, ми продовжуємо працювати з новими клієнтами. Звісно, у якийсь період часу їх потік зменшився — не тому, що клієнти були не зацікавлені в розширенні команди, а скоріше через нерозуміння того, що буде відбуватися далі. Був перший шок, необхідно було трохи зачекати, поглянути навкруги та зрозуміти, що відбувається і як адаптувати свій бізнес до поточної ситуації. Деякі клієнти призупинили на певний час активності, а згодом почали потроху знову набирати обертів.

Навіть у найбільш кризові моменти у нас було досить багато вакансій. Ми взагалі не припиняли набір персоналу і продовжували роботу з клієнтами.

Якщо поглянути по місяцях, коли відчувалося найбільше просідання?

Просідання спостерігалося на самому початку: у квітні та у травні. Відголоски відчувалися у червні, але було вже легше. До того ж, існують ще сезонні коливання. Улітку всі більше налаштовані на відпочинок, це час канікул. Люди, які ухвалюють рішення, теж відпочивають, тому в літній період усе відбувається більш спокійно. Восени робота поступово набирає обертів, усе повертається до попередніх об’ємів.

Чи змінилася тактика залучення клієнтів у цей період?

Звісно, відбулася адаптація роботи наших лідогенераторів і сейлз-менеджерів до нових умов. Зрозуміло, що вона не може відбуватися так само, як це було до карантину. Треба врахувати купу нових змінних при спілкуванні з клієнтами. Ми намагаємося підходити до цієї роботи індивідуально. Просто зробити розсилку — цей варіант уже не працює.

Чи вплинула коронакриза на окремі послуги вашої компанії? Можливо, певні з них стали користуватися більшим попитом, а якісь — меншим?

Скажу більше, ми навіть внесли додаткові сервіси у перелік наших пропозицій для клієнтів, і це добре спрацювало. Йдеться про більш спеціалізовані послуги у вузьких напрямах. Для нас це нова додаткова можливість, і ми бачимо, що це цікаво клієнтам. Мені здається, коронакриза якраз слугувала поштовхом до того, аби запровадити додаткові сервіси і знайти на них покупця.

Що стосується особисто Вашої роботи, стало її більше чи менше зараз? Вам стало працювати важче чи, навпаки, більш комфортно?

Коли карантин тільки розпочинався, треба було робити паралельно дуже багато справ, які накотилися однією дуже високою хвилею. Потім усе увійшло в нормальний режим. Зараз є певні поточні питання, періодично виникають якісь непередбачувані та незаплановані речі, але загалом усе доволі стабільно.

Я намагаюся часто спілкуватися з колегами за допомогою відеозв’язку, щоб бачити одне одного. Усім цікаво, як у кого справи, що відбувається — йдеться не лише про робочі моменти, а й просто про людські.

Чи стало складніше мотивувати своїх співробітників? Коли ти поруч, то можеш сильніше вплинути на людину, а на відстані цей зв’язок втрачається. Як у цьому разі підтримувати робочий дух?

Безумовно, відчувається, що ти не постійно поруч. Офіс певною мірою розбавляє твою роботу: можна вийти попити кави з колегою, поговорити про щось. Якийсь час на карантині ми навіть робили “збори біля кулеру” онлайн: поставили на заставку в Zoom фото нашого офісу з кулером і збиралися у “кімнатці” поговорити про щось на сторонні теми. Буває, зачепиш одну тему — і далі пішло.

Зараз колеги більшою мірою залишаються сам на сам з клієнтами — це важче. Коли є якісь складнощі, вони більш яскраво виражені. З іншого боку, клієнти теж розуміють, що відбувається, і намагаються не занепадати духом. Одна з клієнток навіть надіслала нашим колегам невеликі пакети з підбадьорливими листами та банданами, які можуть слугувати як маски.

Ваша компанія входить до складу IT Dnipro Community. Які Ви вбачаєте переваги від участі в ком’юніті?

Перш за все, це можливість долучатися до великих проєктів. Зокрема, ми брали участь у проведенні IT Dnipro Conference, яка цього року, на жаль, не відбулася. 

Завжди класно бути частиною чогось більшого. Коли ти частина IT Dnipro Community, то відчуваєш, що поруч є ще люди та компанії, яким не все одно, що відбувається в місті та як розвивається індустрія, і які можуть впливати на ці процеси.

Спілкування всередині ком’юніті, обмін новинами, можливостями — все це дуже цінно для розуміння загальної ситуації у місті. Кожен живе у своєму світі та бачить те, що відбувається всередині компанії, але важливо ще поглянути на себе збоку та в більш загальному контексті. Це найцінніші речі, які ми отримуємо від участі в IT Dnipro Community.

Чи є у Вас зараз час на книги? Чи читаєте якусь бізнес-літературу?

Книги — це моє все (сміється — прим. авт.). Певний час я організовувала зустрічі клубу читання бізнес-літератури. Ми спочатку читали якусь книгу, а потім зустрічалися і обговорювали її. Кожен бачить прочитану історію по-своєму, і дуже круто отримати свій інсайт, слухаючи думки та враження іншої людини. Мені здається, це дає набагато більше, ніж коли читаєш самостійно.

Зараз я організовую подібні обговорення поза рамками якогось клубу. Здебільш ми читаємо художню літературу, тому що люди втомилися від постійного бізнесу і намагаються відволіктися. Проте я помічаю, що інтерес до того чи іншого типу літератури йде хвилями: зараз це художня, через місяць — бізнес.

Із бізнес-літератури зараз читаю англійською книгу «Культурна мапа» (Ерін Меєр) — про крос-культурну комунікацію. Я раджу її всім, хто працює із закордонними клієнтами, адже часто комунікація ламається саме на моменті стику наших культур. Що для нас прийнятно, для інших може бути цілком незрозуміло та не зовсім коректно сприйматися. Такі знання дуже допомагають у роботі. Буває, приходить людина, яка ніколи не працювала з голландцями, наприклад, і має лише досвід внутрішньої роботи з українським ринком. Для неї стає відкриттям, що є певні культурні особливості і треба відповідно налаштувати роботу та комунікувати. Це дуже цікаво.

Чи могли б Ви поділитися секретами та назвати хоча б дві-три особливості роботи з голландцями?

По-перше, вони дуже прямі. Іноді їхня прямота може сприйматися нами як невелика грубість. У роботі треба враховувати, що ніхто не хоче нікого образити особисто. Такою є манера зворотнього зв’язку, її треба сприймати як пропозицію вирішення певного питання, над яким слід попрацювати, щоб у подальшому врегулювати процес.

По-друге, голландці достатньо відкриті. У них не виражена та ієрархічність, яка є у нас. Якщо для нас бос у класичному уявленні — це особа в костюмі, до якої ти просто так не можеш підійти та поговорити, то в Нідерландах із цим трохи простіше: боси можуть жартувати, спілкуватися з усіма напряму. При цьому все одно не варто забувати, що це твій бос, а не просто колега, з яким ти жартуєш на кухні.

По-третє, голландці вміють працювати в команді. Якщо є якісь питання, вони намагаються одразу їх поставити, не чекаючи, поки ситуація стане критичною.

Чи практикує ваша компанія соціальну відповідальність?

Ми постійно намагаємося проводити КСВ-заходи. Наприклад, наша компанія підтримує дітей з інвалідністю. Нещодавно ми проводили акцію: необхідно було придбати шкарпетки, кошти від яких спрямовувалися на потреби дітей із синдромом Дауна. Також ми проводимо освітні лекції для школярів і студентів, намагаємося підтримувати тварин, збираємо гроші на корм та ліки для них. У нас проводяться КСВ-активності в різних напрямках. 

За Вашими відчуттями, що чекає на ІТ-ринок України найближчим часом?

Мені здається, що може зрости конкуренція з іншими країнами. Наприклад, у Європі через кризу звільнилося доволі багато фахівців. Раніше одна з головних проблем ринку полягала в тому, що неможливо було знайти фахівців, бо всі вони були зайняті. Відповідно, зараз ситуація інша, конкуренція зростає. 

У будь-якому разі, будуть складнощі з залученням клієнтів, адже на багатьох криза вплинула не найкращим чином. Бізнес має навчитися адаптуватися. Те, що працювало багато років, зараз абсолютно не працює, треба вигадувати якісь нові речі. Відбувається певний природній відбір: виживає той, хто пристосовується і знаходить нові ніші та можливості.

На внутрішньому ринку багато хто боїться змінювати роботу. Можливо, зросте тривалість роботи людини в одній компанії, яка останніми роками стрімко зменшувалася. 

Загалом індустрія продовжує розвиватися. Нові люди приходять і навчаються, тому рух вперед буде, так чи інакше.

Чи можете назвати ще якісь останні тренди на ІТ-ринку?

Зараз ринок відновлюється. Тенденція з віддаленою роботою розширила географію. Якщо раніше компанії шукали фахівців лише в рамках свого міста, то зараз не важливо, де знаходиться людина територіально. Для фахівців, які проживають у невеликих містах, це можливість знайти собі гарну роботу. Думаю, навіть конкуренція на ринку Дніпра може зменшитися, адже зараз у місті є певна кількість компаній і фахівців, які конкурують одне з одним достатньо жорстко.

Ще один тренд: усе переходить в онлайн, а якщо відбувається щось офлайнове, це більше цінується. Можливість відвідати якийсь офлайн-захід, не втрачаючи відчуття безпеки — це розкіш, за якою всі сумують.

З іншого боку, я вже звикла, що можу придбати відеозаписи конференцій та переглянути їх у будь-який зручний для мене час, а не підлаштовувати під них свій графік. Уже є певна конкуренція між офлайн- і онлайн-форматами, і дуже цікаво, що буде перемагати.

Чи є у компанії Daxx своя суперсила?

Нехай це прозвучить банально, але наша суперсила — це люди і ставлення до людей. У Daxx я відчуваю це особливо сильно, тому що знаю, як організовуються заходи, як готуються подарунки до свят, як усе продумується до дрібниць, щоб заохотити людей і показати їм, що вони важливі, що ми одна компанія, що ми піклуємося про них і підтримуємо одне одного. Так чи інакше, суперсила — в людях, які все це роблять і які вкладають у це не лише свій робочий час, а дещо більше.

Що можете побажати іншим IT-компаніям?

Як кажуть, нехай прибуде сила з нами усіма (посміхається — прим. авт.). Бажаю, щоб вистачало натхнення та креативності на винайдення нових підходів і відкриття нових можливостей — того незвіданого “блакитного океану”, до якого всі прагнуть.

Світ вже ніколи не буде таким, як раніше. Він змінився і показав нам, що неможливе можливо. З цим можна рухатися далі.

Автор: Людмила Черник